Підготувала Тетяна ФАЛЬЧУК
«Озеро Лебедине» — красива назва ще одного нового парку у Києві. У столиці цей фітнес-парк вже добре відомий.

Все розпочалося із громадської ініціативи, коли кияни вирішили, що вони більше не хочуть бачити захаращену територію поруч зі своїми будинками. Вони проводили толоки, прибрали територію, щоб це місце хоч трохи нагадувало зону відпочинку. У квітні 2017 року Київська міська рада прийняла рішення «Про створення фітнес-парку з зонами відпочинку на земельній ділянці в межах захисної смуги озера Лебедине в (рішення Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 232/2454). У 2019 році за ініціативи мера Києва Віталія Кличка розпочалося будівництво фітнес-парку «Озеро Лебедине» у Дарницькому районі.
Зараз вже завершено роботи на першому пусковому комплексі першої черги, який охоплює 3,7 га. Перед початком ремонтних робіт було розчищено територію та проведено санітарну обрізку дерев, видалено аварійні та сухостійні.
У парку прокладено прогулянкові доріжки із фібробетону – більше 6000 кв. м., влаштовано пандуси, велодоріжку, яка проходить через центральну частину парку. Як пояснює генеральний директор КО «Київзеленбуд» Олексій Король, фібробетон для влаштування центральної частини парку було обрано не випадково. Ця частина парку часто підтоплюється під час паводків, коли озеро виходить із берегів, і саме цей матеріал не дозволить тут «розводити болото».
Встановлено два типи лав: дерев’яні парапетні загальною довжиною більше 400 м. п. та стандартні паркові. Є нові сучасні урни, що вписуються у дизайн парку. Біля водойми встановлено дерев’яну терасу, а по парку є окремі місця для насолоди природою: лави з видом на парк, відкриті місця з дерев’яним настилом за межами зон активного відпочинку. Над зеленими насадженнями простягається екостежка.
Фітнес-парк має різні майданчики для занять спортом. Є багатофункціональне спортивне поле для гри в волейбол, баскетбол, міні-футбол, гандбол, спортивний майданчик з інклюзивними елементами, стіл для гри в шахи.

Родзинкою парку є унікальна скейт-зона. Хоча назва умовна. Це перший в Києві бетонний боул з бенками для катання на скейтборді, ВМХ, агресивних роликах та екстремальних самокатах. Bowl перекладається з англійської як чаша, оскільки має відповідну форму. Під час будівництва фахівці КО «Київзеленбуд» радилися зі скейтбордистами з багаторічним стажем катання, як зробити локацію зручною і врахувати всі необхідні параметри. Площа боулу 270 кв. м, він має три рівні — 1,2 м, 1,4 м та 1,6 м. Як кажуть самі екстремали, саме під час катання на боулі можна «спіймати хвилю» під ногами, а бенк дозволяє не втрачати швидкості. Тут можна відточити трюки різної складності, в тому числі, й повітряні. Для цього є всі базові елементи: мініволрайди та мініквотери, грайндбокси, мануалбокси, банкрампи.

«Подібні об’єкти — це вимоги часу. Молоді потрібно десь відточувати свою майстерність, проводити комфортно час. Сьогодні парки стають місцем для різнопланового відпочинку, а активний спорт — це теж відпочинок. До речі, виконавчий комітет МОК оголосив про остаточне введення в програму Олімпійських ігор в Парижі у 2024 році скейтбордингу. Можливо, перші кроки майбутні олімпійці зроблять саме в «Лебединому»?» — ділиться своїми враженнями від створення нового об’єкта Олексій Король.
Звісно, в новому парку збудували й дитячий майданчик. Його розташували подалі від спортивних зон, щоб дітям та батькам було комфортніше. Він створений відповідно до рекомендацій щодо інклюзивності простору, зручний, як для зовсім маленьких відвідувачів, так і для трохи старших діток.
Врахували й те, що раніше у цій місцевості постійно вигулювали собак, і створили окремий простір для прогулянок із домашніми улюбленцями.
Із початку капремонту висаджено понад 60 дерев, зокрема, верба вавилонська, тис, сосна чорна, сосна Веймутова, а також квітучі тюльпанове дерево, магнолія, катальпа бігнонієвидна, церцис канадський, глід повноквітковий, слива Пісарді, сумах оленорогий. Для озеленення оновленої частини парку було влаштовано як рулонний, так і посівний газон. Щоб це все квітло й зеленіло, збудовано поливо-зрошувальну систему.
В рамках програми «Безпечна столиця» встановлено камери відеоспостереження та сигнальні кнопки. На території парку є велопарковка. У новій громадській вбиральні є кімната догляду за дитиною.
Ввечері парк змінює настрій на романтичний, і не останню роль у цьому грає освітлення. Крім звичних ліхтарів з LED-світильниками, створено підсвічування екостежки та парапетних лав.
За проєктом, парк має охоплювати всю територію навколо озера і навіть передбачено створити лекторій — понтонний острів на воді.
На території фітнес-парку «Озеро Лебедине» місцеві мешканці знайшли рідкісні орхідеї – коручку болотну. Після звернення екологів архітектори внесли зміни в план будівництва парку, щоб зберегти унікальні рослини. Територія з орхідеями огороджена, поруч встановлено відповідну табличку.

Навесні на озері «Лебедине» встановили два дерев’яні будиночки для качок. Змайстрували та встановили їх працівники КП УЗН Дарницького району м. Києва. Будинки мають два виходи, тож в кожному може розміститися по дві сім’ї птахів. Тримати будинки на воді в одному місці допомагає система кріплень. Взимку для водоплавних птахів, які лишаються зимувати, тут встановлюють спеціальні годівнички.

Ще кілька років тому, будуючи парки, оновлюючи сквери, ми обов’язково вказували, що тут є інклюзивні елементи. Проте за останні кілька років ситуація у столиці змінилася, адже до поняття інклюзивність ми вже ставимося, як до явища, що входить у наш побут як обов’язкова складова. Поступово, але наполегливо.

Інклюзивність — це поняття філософське, як на мій погляд. Зараз кожен, хто хоч якось дотичний до цієї теми, скаже, що це не лише про пандуси. Хоча про них також. Інклюзивність — це про прийняття різниці, про повагу до того, що всі ми різні, з різними потребами, інтересами та можливостями, що кожен унікальний.

І до цього слід привчати наших дітей змалечку, створювати для них умови, в яких кожен важливий і, при цьому, всі можуть гратися разом, потрібно формувати відповідне ставлення до себе й до оточення.

Тому працюючи над створенням комфортного громадського простору, велику увагу приділяємо дитячим майданчикам, їхньому оформленню, доступності. При цьому вони не мають бути відокремленими. Наприклад, нові дитячі майданчики парків «Наталка», «Відрадний», Маріїнського, фітнес-парку «Озеро «Лебедине», Сирецького та «Совки» вписуються в загальний дизайн як його невід’ємна частина. Повністю інклюзивний дитячий майданчик європейського виробництва з’явиться у парку «Прибережений», який зараз будується у затоці Берковщина.

Врахування потреб громади при створенні громадського простору — це також про інклюзивність. Інакше про яку доступність можна говорити? Коли КО «Київзеленбуд» встановлював майданчик у Маріїнському парку, нам у коментарях писали: «Спитайте краще дітей, що їм потрібно». А ми якраз і питали. Діти хотіли, що були різні ігрові комплекси з входами/виходами, щоб було що покрутити, де погойдатися. Зараз цей яскравий майданчик переповнений дітьми, які граються, стрибають, бігають, випробовують усі можливі механізми. Він розрахований на молодшу й середню вікові категорії, зручний, із м’яким гумовим покриттям, кольоровим розмежуванням по зонам, щоб гойдалки не пересікалися з іншими фігурами. Інклюзивність— це врахування не тільки фізичних можливостей, а й інтересів.

Наприклад, чим зайнятися молоді? Раніше грали у баскетбол, волейбол, футбол або на шкільних стадіонах, або ж де прийдеться. Зараз багатофункціональні спортивні поля з’являються чи не в кожному оновленому парку. І ті, кого раніше називали «неформалами», оббивали колись плитку на центральних площах скейтами і роликами, чим викликали хвилю обурення у старшого покоління. Сьогодні ж для таких екстремалів створюються спеціальні зони. У фітнес-парку «Озеро Лебедине» ми збудували перший у Києві бетонний боул, де навіть професійні тренування проводять.
Ось такі речі я вважаю інклюзивністю, коли локація безбар’єрна у плані пересування, орієнтування та інтересів. Щоб могли гуляти і малеча, і підлітки, і дорослі, з візочками і в інвалідних кріслах, пішки чи на велосипедах.

Помічаю, що поступово Україна вибудовує єдині норми, від рекомендацій ми переходимо до дій. Сподіваюся, що вже скоро такі об’єкти стануть звичними і саме питання інклюзії не буде виникати. Простір має бути доступним для всіх і кожного.