Гортаючи фотоархіви подорожей.
Вечірня прогулянка по Парижу. Прямуємо до готелю, але по дорозі зазирнули на відкриття ось такої дивної виставки… Дещо мені сподобалось, дещо здивувало, а дещо… утім… теж має право на життя… а чом би й ні? 🙂 фото 2018

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви подорожей.
Цей сад відомий на весь світ, – Les Jardins d’Etretat – сад в місті Етрета, Нормандія, реставрований у 2016 році на місці існуючого саду командою ландшафтних архітекторів IL NATURE landscape design під керівництвом відомого фахівця ландшафтної справи Олександра Гривко. Якщо вже ви добрались до Франції, то цей сад – обов’язковий.

Ми були тут у 2018-му. Сказати що гарно – нічого не сказати. Неймовірно гарно! Ну що, поїхали знову? Обережненько так натякаю – з 27 вересня по 6 жовтня. З них – 6 днів по Пікардії та Нормандії, 12+++ найцікавіших садів; + цікаві з ландшафтної точки зори міські сквери та парки Нормандії, + старовинні палаци, а також дегустації сирів, кальвадосу, сидру +++ сучасний ландшафтний Париж.

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви подорожей

Orti fioriti CityLife знаходиться на заході Мілана (Італія). Район престижний. Тут є і висотки, спроектовані знаменитими архітектурними бюро і чудовий міський парк. Але кого вже цим здивуєш? Міланцям подавай … город! Огороджена територія з гарненькими грядками, з будиночком для інструментів, з поливалки. Набридло сидіти перед комп’ютером – пішов і попрацював сапкою!

Все так та не зовсім. І в данному випадку це зовсім не самозахоплення городянами територій заради вирощування помідор або цибулі. Насправді ці 3000 квадратних метрів пахучого міського саду / городу в самому центрі цього престижного району міста були створені в 2015 році за задумом Філіппо Піццонія, ландшафтного архітектора та віце-президента Асоціації садівників Ломбардії, у співпраці з Сюзанною Маджістретті з Кашина Боллате.

І Orti fioriti є однією з найпопулярніших визначних пам’яток міського парку, що оточує три спроектовані вежі Захі Хадід. І так – тут проходять різні ботанічні заходи. В цьому році, як свідчить план заходів тут вже пройшли семінари на кштальт: «Передовий досвід міського садівництва», «Міські городи: виробництво продуктів харчування з нуля», фотоуроки та уроки малювання і ще багато цікавого. А ще цікаво, що цього року на ділянці соняшники стали героями літа вони прикрасили ділянку разом з колекцією гострого перцю. І, до речі, 25 вересня тут відбудеться семінар «Перці: головні герої осіннього саду. Автохтонні та екзотичні види ». Цікаво було б подивитися 🙂 А раптом вийде сюди доїхати? 😉 І, до речі, ландшафтний фестиваль Маестро де пейзажі проходить в Бергамо приблизно в ці дні теж. Тож може вийде полетіти?.
• PS Фото зроблені L&A, на фото кінець вересня 2019, ностальжи…

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви.
Йдемо ми нашою невеличкою та приємною компанією по новому району Мілана, піднімаємо голову вгору – і бачимо … ліс … на стінах будинків. Про Bosco Verticale знають всі і напевно не писав про цей комплекс тільки ледачий. Але дуже коротко нагадаю. Bosco Verticale або «Вертикальний ліс» – це житловий комплекс з двох веж висотою 110 і 76 метрів. Два хмарочоса споруджувалися в міланському районі Порта Нуова в 2009-2014 рр.

Автори – італійські архітектори Стефано Боері (Stefano Boeri), Джанандреа Баррека (Gianandrea Barreca) і Джованні Ла Варрі (Giovanni La Varra). Особливість проекту полягає в тому, що на терасах, що оточують кожен з поверхів, розміщені зелені насадження: тут висаджено близько 900 дерев, 5000 кущів та 11 тисяч трав’яних доріжок. Це екологічно, красиво, дорого.

Доступно для користування тільки мешканцям (а також пташкам та комахам, що долітають туди), а нам – для споглядання. Для загального ж користування буквально в пішої доступності від Bosco Verticale розташувався чудовий міський парк, оточують який монопосадки з різних багаторічників і трав. У парку зручні зони для відпочинку, прогулянок, дитячий та спортивний майданчики, місце для вигулу собак.
Фото 2019 року, а здається наче це було вчора.

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви подорожей.
Якщо вже їхати в Нідерланди, то обов’язково треба відвідати одну з головних вітрин сучасної архітектури Роттердам. Що ми й зробили, адже саме тут розташовані самі відомі на весь світ архітектурні фірми і багато архітектурних цікавинок. Звичайно, перш за все, ми їхали, подивитися сучасні міські квітники із багаторічників та трав. Але замилувалися рішеннями квітників з цибулькових та розміщенням квітників на палубах. Але не забули й про архітектуру – подивились відомі на весь світ кубічні будинки, міст Еразма, Критий ринок з розписами; Білий дім.

Текст і фото Ольга Камолікова

Вогонь, вода та мідні труби… Саме так і було, коли восени 2015-го ми поїхали в Кам’яне село… Навколо Києва тоді стояв страшенний смрад і він посилювався в міру наближення до Олевська – то горіли торф’яники. А чим ближче ми наближались до Кам’яного село, то до смраду додались повалені з обох боків дороги дерева (“результат” бурштинокопачів), дощь… люди на машині без будь-яких знаків з рушницями, які зупинили нас… Це я пишу не для того, щоб налякати… просто згадалося, які ми були відважні і нічого не боялись. Здивування самим собі що не було страху і стах прийшли пізніше… Зараз все безпечно, і нема вже того свавілля. Тож, поки є бзпечна можливість доторкнутись до містичного – поїхали!

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви подорожей
Цьому саду на даху, причому на даху залізничного вокзалу! – вже більше 25 років. Але дивно, що гід, яка жила в Парижі багато років, відвідала цей сад вперше разом з нами і то за моїм наполяганням (ми включили його в прогулянку)… Коли бачиш цей сад, неможливо не захопитися як інженерним розрахунком, так і дизайнерською фантазією. І – скажу відверто – сад вразив гіда. Та й мене також. Отже, сад Атлантик (Jardin atlantique, Париж, Франція). Його неординарне місце розташування вражає уяву. Цей сад – синтез точного інженерного розрахунку і дизайнерської фантазії. Він розмістився на даху вокзалу Монпарнас, на висоті 18 метрів. Назву визначив вокзал: потяги відправляються звідси в бік Атлантики, в Бретань. Тематика саду: канікули на океанському узбережжі, відпустка в екзотичних куточках світу. Великий простір в три з половиною гектари розділено на кілька зон, в яких створені умови як для активного, так і для більш спокійного проведення часу.
Спорудження підтримують дванадцять потужних колон, порожніх всередині. У цих порожнинах розташовується коріння найбільших дерев, що ростуть в саду.
Шар грунту невеликий, щоб не обтяжувати конструкцію. У загальний стиль гармонійно вписані вентиляційні отвори і інші комунікації вокзалу і автостоянки. Акустика дуже добра, тож пасажирам, які очікують в саду свій поїзд, прекрасно чути все оголошення на вокзалі.
Для шанувальників активного відпочинку є тенісні корти, столи для пінг-понгу, турніки. Спеціальна площадка виділена дітям.
Дизайн саду витриманий в «морській тематиці» – в синьо-біло-фіолетовій гамі, з хвилястими поверхнями лавок, «хвилястими» доріжками і дерев’яним настилом, наче на палубі корабля. Багаторічні квіти і чагарники в тій же гамі відтінків імітують гладь океану. Дерева, чагарники і квіти підібрані так, що тут зелено в будь-який час року. Рослини гармонійно розподілені по саду також відповідно до їх висотою – від низькорослих злакових до високих сосен. Всі представлені фото зроблені у жовтні і було похмуро, але незважаючи на це прогулянка була надзвичайно приємною. І взагалі, мені здається, в саду Атлантик будь-кому буде приємно провести час в очікуванні поїзда, та трохи перепочити від міської суєти.

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фотоархіви подорожей.
Після ландшафтної конференції у Бергамо, ми вирішили трохи поподорожувати по Італії. Одне з містечок, куди ми завітали, – Падуя. Прекрасне миле містечко із затишними вуличками. А місцевий ботанічний сад просто захопив!
Ботанічний сад в Падуї – один з найстаріших у світі, постійно діючий. Заснований у 1545 році рішенням Венеціанського Сенату для вирощування «лікувальних трав» для медичного факультету Падуанського університету. Розташований в історичному центрі Падуї. На початку XIX століття тут були оновлені оранжереї і збудований «ботанічний театр» для студентів університету. Цей ботсад може сьогодні похвалькувати найстаршими в Європі екземплярами магнолії і гінкго. А ще цікаво, що у 1997 р Падуанский ботанічний сад як «прототип всіх ботанічних садів» був занесений ЮНЕСКО до числа пам’ятників Всесвітньої спадщини! Фото мої, 2019 рік.

Текст і фото Ольга Камолікова

4 липня, ми відвідали авторський колекційний сад Сергія Дорошенко.

Зазвичай, ми приїздимо сюди, коли зацвітають лілійники. Але цього разу нас приємно вразили й інші квіти: вже буяли троянди, піднімалися злаки, ще подекуди квітували аліуми, а галявина з свічками-єремурусами – то взагалі щось фантастичне!

Текст і фото Ольга Камолікова

Гортаючи фото подорожей….
Коли приїжджаю в Париж, обов’язково стараюсь зазирнути в цей сад. Він розташований в центрі міста і це улюбле місце студентів. Тут дуже-дуже затишно … Фото давнє, але, як на мене, вони передають атмосферу Парижу.
Люксембурзький сад (Jardin du Luxembourg) – палацово-парковий ансамбль в центрі Парижа, відома пам’ятка міста. Колишній королівський, а нині державний палацовий парк в паризькому Латинському кварталі.
Сад був розбитий орієнтовно 1611-1612 році на замовлення французької королеви Марії Медічі, вдови короля Генріха IV, навколо заміського замку, що зводилися в той час далеко за межами міста. Прообразом замку послужив Палаццо Пітті у Флоренції, в якому виросла Марія Медічі.

Текст і фото Ольга Камолікова

Подорожуємо онлайн, гортаючи фотоархів. Сади Kerdalo – вважаються одними з найкрасивіших в Європі. Вони були створені Петром Волконським між 1965 і 1970 рр. Петро Волконський народився в 1901 році в Санкт-Петербурзі (Росія) але провів більшу частину свого життя, малюючи, головним чином в Італії і Провансі.

У 1965 році він почав будівництво Кердало на “кислій” і горбистій землі старого фермерського будинку з видом на річку Жоді, навпроти старого міста Трегье. Басейни, водоспади, водяні сходи, грот, павільйони … Кердало – це крихкий мир, який залежить від погоди, зміни клімату і забруднення навколишнього середовища. Це чарівний світ, тісний, закритий, таємний, природний і виліплений, на перехресті ботанічної всесвіту і романтичної всесвіту.

У 2005 році Сади Кердало отримали знак «Jardin Remarquable» і були зареєстровані в 2007 році в Переліку історичних пам’яток Франції. І в цьому саду особливо приємним було знайомство і спілкування з власницею саду і дочкою Волконського – Ізабель.

Текст і фото Ольга Камолікова

Хочу поділитися власними коротенькими відео та фото саду, в якому побувала вже кілька разів і досі знаходжусь під враженням як його краси, так і мужності людини, що є автором, та його родини, яка допомагала у створенні, а нині – догляді. Це Україна, друзі, Україна! Понад двадцять років тому власник і автор цього саду був прикутим до ліжка. Лікарі діагностували тяжку хворобу хребта і не давали позитивних прогнозів. На той час Віктор Світельський (саме так звуть автора цього саду) жив з сім’єю в будиночку, оточувала який невпорядкована земельна ділянка. Але характер у господаря виявився сильний, вольовий, дієвий. І він хотів бути корисним своїй родині. І почав наводити на ділянці лад.

Спочатку пересуваючись на інвалідному візочку. Потім – на милицях. І це не завадило йому розплановувати територію, черенкувати рослини і навіть їх висаджувати. Щось він робив сам, щось – разом з дітьми та дружиною. І, попри прогнози лікарів, подолав тяжку хворобу та встав на ноги. І переконаний: це все вдалось завдяки вірі в Бога, силі духу та рослинам.

Отже, познайомимось: сад Світельських («Garden Svitelskih») і його засновник – нині отець Віктор, настоятель місцевого храму Блаженної Ксенії. Упевнений: обмежені можливості – наскільки сам себе відчуваєш.

Текст і фото Ольга Камолікова